24 лютого знову прийшов тихо, але з важким серцем. Чотири роки тому, о п’ятій ранку, ракети й танки перетнули кордон, а ми прокинулися в іншому світі. Сьогодні, 24 лютого 2026 року, Україна зустрічає цю дату вже четвертий раз – знов під сиренами, знов з новинами про обстріли, знов з хвилиною мовчання о 9:00. Це не річниця перемоги. Це річниця болю, який триває. Але водночас – це день, коли ми згадуємо, чому ми досі стоїмо.
Знаєте, іноді здається, що війна стала фоном – як повітря, яким дихаєш. Але 24 лютого – це день, коли фон стає головним. Коли ти зупиняєшся і розумієш: чотири роки тому все змінилося назавжди. І ми все ще тут. Живі. Б’ємося. Плачемо. Сміємося крізь сльози. І продовжуємо.
4 роки повномасштабної війни: головні події, втрати та ключові дати від 24 лютого 2022 до сьогодні
24 лютого 2022 – початок. Російські ракети по Києву, Харкову, Одесі, Маріуполю. Танки в Гостомелі, бої за аеропорт. Перші евакуації, перші «Привиди Києва», перші втрати.
Березень–квітень 2022 – оборона Києва, звільнення Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Світ побачив масові поховання, катівні, зґвалтування. Україна стала символом опору.
Літо–осінь 2022 – контрнаступ на Харківщині й Херсонщині. Звільнення Ізюма, Балаклії, Куп’янська, Херсона. Перший великий успіх.
Зима 2022–2023 – бої за Бахмут. Найкривавіша битва війни. Місто перетворилося на руїни, але стало символом незламності.
Літо 2023 – контрнаступ на Запоріжжі та Херсонщині. Просування повільне, втрати важкі. Але ЗСУ показали: ми можемо наступати.
2024 – стабілізація фронту, але постійні обстріли енергетики. Зима без світла, без тепла. Росія б’є по цивільній інфраструктурі.
2025 – нові удари по Києву, Харкову, Одесі. Дрони, ракети, балістика. Україна відповідає ударами по тилу ворога.
2026 – війна триває. Фронт стабільний, але виснажливий. Втрати – сотні тисяч з обох сторін. Цивільні загиблі – десятки тисяч. Зруйновані міста, мільйони біженців.
Ключові дати: 24 лютого 2022 – вторгнення, 2 березня 2022 – оборона Києва, 2 квітня 2022 – звільнення Бучі, 11 листопада 2022 – звільнення Херсона, 14 січня 2023 – ракетний удар по Дніпру, 6 червня 2023 – підрив Каховської ГЕС.
Це не просто дати. Це життя, яке обірвалося. І життя, яке триває попри все.
Вшанування пам’яті 24 лютого 2026: День жалоби, заходи в містах України та заява Зеленського
24 лютого 2026 оголошено Днем жалоби. О 9:00 по всій країні – хвилина мовчання. У Києві – церемонія біля Михайлівського собору, покладання квітів до Стіни пам’яті. У Харкові, Одесі, Херсоні, Маріуполі (на підконтрольних територіях) – меморіальні заходи.
Заява Зеленського: «Чотири роки тому Росія почала війну проти нас. Ми не здалися. Ми не здамося. Кожен день – це боротьба за наше право жити. За наших дітей. За майбутнє. Слава Україні».
У містах – акції пам’яті: запалюють тисячі свічок, вивішують прапори, співають гімн. У школах – уроки пам’яті. У церквах – панахиди. Це день, коли вся країна зупиняється, щоб згадати.
Це не перемога. Це біль, який ми несемо разом. І сила, яку ми черпаємо один в одного.
Фронт і тил через 4 роки вторгнення: що змінилося на лінії зіткнення та в тилу станом на 24 лютого 2026
Фронт стабілізувався. Основні напрямки: Куп’янськ, Лиман, Бахмут, Авдіївка, Вугледар, Запоріжжя, Херсон. Росія продовжує «м’ясні штурми», Україна – обороняється й шукає можливості для контрнаступу. Дрони змінили війну – FPV, розвідка, удари в тил.
Втрати – важкі з обох сторін. Україна втратила десятки тисяч бійців, Росія – сотні тисяч. Але дух не зламаний. ЗСУ отримали нові F-16, ATACMS, HIMARS, броню. Виробництво дронів – на рекордному рівні.
Тил змінився кардинально. Енергетика пошкоджена – взимку важко, але люди адаптувалися: генератори, буржуйки, пункти незламності. Економіка тримається завдяки партнерам і внутрішній силі. Волонтери – як і чотири роки тому – на передовій: від ліків до дронів.
Люди втомлені. Але не зламані. 24 лютого – це день, коли ми згадуємо: ми вистояли чотири роки. І вистоїмо ще.
4 роки опору: герої, які стали символами війни, та історії, які не забуваються
Героїв – тисячі. Ось лише кілька імен, які стали символами.
Олексій Арестович – ні, не той. Олексій Петрович – позивний «Богема», загинув у 2022-му під Ірпенем. Його фото з гітарою на броні – один із перших образів війни.
Віталій Сапило – «Сармат», 23-річний командир, який загинув у 2022-му. Його пісня «Батьківщина-мати» стала гімном опору.
Дмитро Коцюбайло – «Да Вінчі», перший Герой України з початку повномасштабної війни. Загинув у Бахмуті 2023-го.
Олександр Мацієвський – солдат, якого розстріляли після слів «Слава Україні». Його останні слова стали символом незламності.
Маріуполь – «Азов», «Госпітальєри», захисники «Азовсталі». Вони тримали місто 86 днів.
Це не просто імена. Це люди, які віддали все, щоб ми жили.
Як Україна зустрічає 24 лютого 2026: обстріли, повітряна тривога, масові заходи та настрої людей
Ранок 24 лютого 2026 – знову сирени. Харків, Херсон, Запоріжжя, Сумщина – обстріли. У Києві – тихіше, але тривога є. Люди йдуть до роботи, відвозять дітей до школи, але з телефоном у руці – перевіряють новини.
Масові заходи: ходи пам’яті, акції «Не мовчи», запалювання свічок. У соцмережах – тисячі постів: «Чотири роки», «Ми пам’ятаємо», «Слава ЗСУ».
Настрої – змішані. Є втома. Є злість. Є надія. Багато хто каже: «Ми вистояли чотири роки – вистоїмо ще». Інші – тихо плачуть, згадуючи тих, кого немає поруч.
Це не свято. Це день болю. Але й день сили. День, коли ми знову кажемо собі: ми українці. І ми не здамося.
24 лютого 2026 – не кінець. Це лише черговий день боротьби. І ми її ведемо разом.
Слава Україні. Героям слава. Вічна пам’ять загиблим.
Інші новини: 23 лютого 2026 церковне свято: преподобний Полікарп Брянський та заборони
