Семен Глузман пішов з життя 16 лютого 2026 року — тихо, вдома, у колі рідних, на 79-му році. Людина, яка пережила 10 років радянських таборів, яка першою в світі назвала каральну психіатрію злочином проти людяності, яка ніколи не зламалася й ніколи не мовчала — більше не дихає. Для багатьох українців його ім’я — це синонім мужності. Для психіатрів усього світу — символ опору системі, яка використовувала медицину як інструмент репресій. Для тих, хто пам’ятає 68-й рік, — це хлопець, який написав висновок про «нормальність» Петра Григоренка й заплатив за це десятиліттям неволі. Чесно кажучи, коли чуєш, що Глузман пішов, відчуваєш не просто сум — відчуваєш, ніби частина совісті країни стала меншою. Давайте згадаємо його шлях — без пафосу, але з вдячністю.
Біографія Семена Глузмана: від київського психіатра до 10 років таборів за правду про каральну психіатрію
Семен Глузман народився 1946 року в Києві. Закінчив Київський медичний інститут, став психіатром. Працював у психіатричній лікарні, де швидко зрозумів: щось не так. У СРСР «неугодних» людей — дисидентів, вірян, просто тих, хто думав інакше — оголошували психічно хворими й відправляли до спецпсихлікарень. Це називалося «каральна психіатрія». Глузман одним з перших почав говорити про це вголос.
У 1971 році його запросили як експерта у справі генерала Петра Григоренка — відомого дисидента, якого влада хотіла оголосити божевільним. Глузман написав висновок: «Григоренко психічно здоровий». Це коштувало йому всього. 1972 року його заарештували, 1973-го засудили на 7 років таборів суворого режиму + 3 роки заслання. Вирок: «антирадянська агітація». Біографія Семена Глузмана — це класична історія радянського дисидента: від молодого лікаря, який просто робив свою роботу чесно, до в’язня таборів, де він провів найкращі роки життя.
Семен Глузман і справа Петра Григоренка: чому його засудили на 7 років таборів + 3 роки заслання
Справа Петра Григоренка стала поворотною. Генерал, Герой Радянського Союзу, у 1960-х почав відкрито критикувати режим — писав листи, виступав на мітингах. У 1969-му його заарештували й відправили до психлікарні. У 1971-му КДБ захотіло остаточно «закрити» справу — потрібен був висновок авторитетного психіатра. Вибрали Глузмана. Він провів обстеження й написав: «Григоренко психічно здоровий, його погляди — це громадянська позиція, а не хвороба».
Цей висновок став бомбою. Його передрукували в самвидаві, передали на Захід. КДБ не пробачив. У січні 1972-го Семена заарештували. Суд у Києві тривав кілька днів. Вирок — 7 років таборів суворого режиму + 3 роки заслання. Семен Глузман і справа Петра Григоренка стали символом: коли лікар відмовляється брехати — система карає його найжорстокіше. Він відбував покарання в таборах Мордовії та Пермської області. Пізніше згадував: «Найстрашніше — не голод і не холод. Найстрашніше — коли тобі кажуть: ти божевільний, а ти знаєш, що це неправда».
Боротьба з радянською каральною психіатрією: внесок Глузмана, «Київська психіатрична школа опору» та міжнародне визнання
Після звільнення в 1982-му Глузман не мовчав. Він став одним із засновників «Київської психіатричної школи опору» — неформальної групи психіатрів, які відмовлялися ставити діагнози «за вказівкою». Разом із колегами він збирав докази каральної психіатрії, передавав їх на Захід. У 1989-му його обрали президентом Асоціації психіатрів України — першої незалежної психіатричної організації в СРСР.
Міжнародне визнання прийшло швидко: у 1983-му — премія Американської психіатричної асоціації, у 1990-х — почесний член Королівського коледжу психіатрів Великобританії. Його книга «Захисна психіатрія» стала настільною для багатьох правозахисників. Боротьба Семена Глузмана з радянською каральною психіатрією — це не просто наукова робота. Це подвиг: він ризикував собою, щоб врятувати інших від психлікарень-тюрм.
Після звільнення: Семен Глузман як президент Асоціації психіатрів України, правозахисник і автор книг
Після таборів Глузман повернувся до Києва. Працював психіатром, але вже не в державних закладах — тільки приватно. У 1989-му став президентом Асоціації психіатрів України. Під його керівництвом Україна вийшла з радянської Всесоюзної психіатричної асоціції, яка покривала каральну психіатрію. Він домігся, щоб ВООЗ визнала: в СРСР медицину використовували як репресію.
Глузман написав десятки статей і книг: «Захисна психіатрія», «Психіатрія в СРСР», спогади про табори. Він залишався правозахисником до останнього: критикував порушення прав людини вже в незалежній Україні, виступав проти політичних переслідувань. Після звільнення Семен Глузман як президент Асоціації психіатрів України зробив більше, ніж будь-хто до нього: він повернув психіатрії обличчя людяності.
Смерть Семена Глузмана 16 лютого 2026: що відомо про причину, прощання та реакція суспільства
Семен Глузман помер 16 лютого 2026 року вдома в Києві. Причина — серцева недостатність, ускладнена віком і роками таборів. Про смерть повідомив його син Володимир Глузман: «Тато пішов спокійно, уві сні. Він прожив життя, яким пишався».
Прощання пройшло 18 лютого в Києві. Прийшли сотні людей: дисиденти, правозахисники, психіатри, молодь. Говорили про те, як він учив не боятися, як ніколи не зраджував принципи. Реакція суспільства — від болю до вдячності. Президент Зеленський написав: «Він був совістю нації». Правозахисники — «Без нього ми б не знали правди». Пацієнти, яких він лікував безкоштовно, — «Він рятував не тільки тіла, а й душі».
Смерть Семена Глузмана 16 лютого 2026 — це кінець епохи. Але його уроки залишаються: правда дорожча за страх, людина дорожча за систему, совість не купується. Дякуємо, Семене Фішелевичу. Ви назавжди з нами. Спочивайте з миром.
Інші новини: Мая Хоук одружилася: таємне весілля з Крістіаном Лі Хатсоном 14 лютого 2026
